Практика, портфоліо та перша робота: 12 питань, які хвилюють графічного дизайнера-початківця

Якщо ти тільки стартуєш у графічному дизайні, то виникає багато питань: як набити руку, де брати кейси в портфоліо і як його верстати, яке може бути тестове на першу роботу.

Ці три і ще дев’ять інших питань ми поставили нашій лекторці Дар’ї Стеценко. Її перше портфоліо складалося зі студентських робіт і концептів логотипів. Зараз Дар’я — графічна дизайнерка, яка спеціалізується на розробці бренд-айдентики, пакуванні та дизайні видань. Займалася дизайном та версткою випусків українського естетичного журналу LA BOUSSOLE, зокрема «Українська ідентичність». 

У серпні стартує офлайн-курс під кураторством Дар’ї Graphic Design Basic, на якому студенти опанують теоретичну базу і навчаться працювати у Photoshop, Illustrator та Figma.

Чи можна почати знайомство з дизайном із опановування програм? Чи без теорії ніяк?

Для дизайнера опанувати програми — це як для художника навчитися правильно тримати в руці олівець і робити ним штриховку. Від грамотності роботи залежатиме вся наступна практика.

Наприклад, є таке поняття, як неруйнівне редагування. Це коли картинку редагують так, щоб у будь-який момент можна було це редагування змінити (відключити або видалити) і повернути вихідне незруйноване зображення. Завдяки цьому прийому можна суттєво зекономити час. Адже якщо результат не подобається, то не потрібно робити все з початку. 

Для цього у Photoshop є такі інструменти, як коригувальні шари, маски, смарт-фільтри. Або, наприклад, вирізання обʼєкта з фону — це робиться не ластиком і не видаленням фону, а маскою. Водночас маска може бути растровою, або ж векторною. Це корисні знання, які, власне, на практиці й набуваються. 

Міні програма від вас: які теми із теорії варто вивчити першими і з яких програм почати?

Графічний дизайнер виражає свої задуми за допомогою форми, кольору, композиції та шрифту — це теоретична база. Ще варто вміти готувати макет для друку, а також орієнтуватися в історії мистецтв. 

Щодо програм, є три ключові: Photoshop, Illustrator та InDesign. Якщо робота у Photoshop — це здебільшого робота з готовим зображенням (ретуш, редагування, монтаж), то робота в Illustrator — це вже створення графіки або дизайну з нуля. 

Здебільшого студенти-новачки вже мають певний досвід роботи у першій програмі, водночас друга для багатьох є абсолютно новим середовищем. В Illustrator спочатку треба розібратися, що взагалі таке векторна графіка, як її малювати та редагувати. Далі — як працювати з кольором. 

Наприклад, Йоганнес Іттен у своїй книзі «Мистецтво кольору» описує схеми колірних гармоній та контрастів. В Illustrator є зручний інструмент, який ґрунтується на цій теорії. Якщо вміти ним користуватися, то підбір палітри за колірними гармоніями стає не нудною теорією, а цікавим досвідом.

InDesign — програма для верстки багатосторінкових видань: книг, журналів, брендбуків, презентацій.

Одразу щось створювати і в процесі вивчати інструменти й їх можливості — це ефективний підхід для знайомства з програмами?

Якщо просто відкрити редактор і завчати інструменти, то стане нудно. Кнопочки, панельки, віконця — хіба це цікаво окремо від дизайн-практики? Цікавіше, якщо є конкретна задача, наприклад, розробити логотип для свого власного бренду (це одне із завдань курсу). 

Тоді з’являється певна послідовність дій. Спершу дизайн формується в голові — це ідея. Потім можна зробити ескізи в блокноті, щоб ідея набула форми. Згодом починається найцікавіше — проби різних інструментів, пошук того, який пасуватиме саме для цих знаку та стилю. 

Студенти практикуються у творчому сенсі, тобто малюють, дизайнять знаки, а також технічно — фіналізують векторну картинку, щоб вона стала робочим логотипом, а не просто ілюстрацією. 

Як казала моя викладачка під час навчання: «Як зрозуміти, що ваш дизайн готовий? Уявіть, що ви вашу роботу надрукували на футболці і вийшли в ній на вулицю. Соромно? Значить потрібно доробити». Це хороший фільтр для оцінки власної роботи. 

Як практикуватися? Чи є якісь універсальні завдання, які ви би порадила зробити, щоб набити руку?

Дивитися багато проєктів, щоб розуміти, чим взагалі займаються графічні дизайнери, що розробляють. А потім ставити собі задачі і вирішувати їх — розробляти знаки, логотипи, ілюстрації, постери, а згодом і фірмові стилі. 

У проєктах, окрім фокусу на естетиці, тобто які кольори, шрифти, графіка, стиль, прийоми використовують, раджу звертати увагу на графічну метафору, яку знайшов дизайнер. Тобто який саме візуальний образ передає ідею бренду та якою графічною мовою він звертається до глядача.

Чи є сенс свої практичні роботи викладати у портфоліо? Коли це варто робити, а коли ні?

Портфоліо — це не стара шафка з усяким хламом за все життя, а класна поличка актуальних робіт, яка періодично оновлюється. Викладати роботи в портфоліо потрібно одразу, як тільки ці роботи починають зʼявлятися. Адже з часом на їхнє місце прийдуть інші роботи. 

Подобається результат? Публікуйте. Студентська робота? Тоді опишіть, які задачі перед вами стояли і як ви їх виконали. Вигадали бренд і зробили для нього логотип? Напишіть, що це ваш концепт і бренду, і неймінгу, і логотипу. Перестала подобатись стара робота? Це нормально. Замініть її свіжою. 

Із вашого досвіду викладання, з якими труднощами найчастіше стикаються студенти у процесі навчання?

Зазвичай студентів лякає робота векторним пером в Illustrator і багато, дуже багато гарячих комбінацій клавіш. 

А якщо серйозно, то найскладніше в дизайні — це типографія (робота з текстом, зі шрифтами). На перший погляд може здаватися, що зверстати текст простіше, ніж зробити картинку, але це не так. Картинка стерпить і кривизну, і невпевненість руки — це можна виправити при редагуванні або списати на власний стиль. Водночас типографію потрібно відчувати. 

Який шрифт обрати? Чи підходить він під задачу і взагалі наскільки якісні у нього контури? Який кегль (розмір шрифту) виглядає краще? А інтерліньяж (відстань між рядками)? Чи потрібно збільшити трекінг (відстань між літерами)? А що з кернінгом (відстань між парою літер)? Чи не «розсипається» композиція? Чи достатньо повітря? А які тире, а лапки, а пробіли? Адже вони бувають різні. 

Ці та інші питання міксуються в голові щоразу, коли потрібно працювати з текстом, і відповіді на деякі з них можна знайти лише з досвідом, після років практики.

Чи може у джуніора бути резюме з актуальними знаннями та сертифікатами, але не бути портфоліо? Чи реалізовані кейси повинні бути, незалежно від досвіду?

Перше і найголовніше, що хоче бачити агенція або потенційний замовник — це портфоліо. На вакансію разом з портфоліо варто надсилати й коротеньке резюме (де вчилися, де працювали, скільки років досвіду), однак останній документ є формальністю. 

Оцінювати будуть саме портфоліо. Воно може «витягнути», якщо немає досвіду. Водночас, я вважаю, що в дизайні не може не бути досвіду, тому що ми навчаємося саме у процесі практики. 

Вічне питання — де брати кейси, якщо робочого досвіду ще немає? Варіант «самостійно придумати завдання і виконати його», здається, не дуже працює.

Працює, ще й як! Для першого портфоліо підходить все — студентські роботи, вигадані проєкти-концепти (тільки головне прямо писати, що це концепт). Можна задизайнити щось для бізнесів друзів або знайомих, можна робити постери на фестивалі та виставки. Врешті-решт, є ціла сфера самвидаву: зіни, постери, принти, листівки. 

У портфоліо головне показати, що ви вмієте і як мислите. Якщо роботи будуть хорошими, вони зацікавлять. А на запитання про досвід роботи завжди краще казати чесно, на кшталт «практичний досвід є, ось роботи, володію редакторами, знаю, як готувати для друку. Немає тільки комерційного досвіду, але дуже хочу його отримати». 

В якій програмі варто верстати портфоліо і як структурувати інформацію?

Портфоліо має бути публічним і завжди доступним — на власному сайті, на спеціалізованій платформі або навіть просто в інстаграмі. Людина, яка переходить на ваше портфоліо, має одразу бачити красу, а не файли в папках у хмарному сховищі. 

Роботи краще подавати проєктами (кейсами). Тобто не окремими хаотичними картинками, а візуальними розповідями. Зазвичай це від 5 до 30 картинок для кожного проєкту, які йдуть одна за одною і послідовно розповідають про все, що було розроблено в проєкті. 

Якщо це проєкт розробки логотипу, то картинки мають презентувати і логотип, і палітру, і приклади розміщення логотипу на носіях. Якщо ви розробили плакати — їх можна показати не просто плоскими картинками, а у середовищі, показати процес друку, сфотографувати крупно деталі. 

Ну і звісно, фотографії або мокапи мають бути високого рівня, з гарним світлом, відретушовані. А щоб розуміти, який рівень є високим, потрібно дивитися, як презентують свої роботи відомі дизайнери.

Уявімо, що ці знання вже є. Я можу з ними подаватися в агенцію на позицію Junior Graphic Designer? Якщо ні, яких знань ще не вистачає?

Я б виділила ось таку базу, яку варто мати, щоб знайти першу роботу: володіти Photoshop та Illustrator, вміти готувати дизайни до друку, мати портфоліо з близько 5–10 проєктів, гарно поданих, цікавих, різноманітних, а також зверстане резюме у форматі pdf. 

Яке може бути тестове для джуніор-дизайнера? 

Найвірогідніше, це буде дизайн пов’язаний із брендингом, наприклад, розробити міні айдентику для бренду, зробити постер для події. До речі, тестового може й не бути на цю позицію.

А як не засмучуватися з відмов? У вас був челендж з пошуку першої роботи на початку шляху?

Моє перше портфоліо майже повністю складалося зі студентських робіт і концептів логотипів. Я надсилала портфоліо + резюме у декілька агенцій. Хтось проігнорував, хтось відмовив. А хтось відповів і через тиждень-другий у мене вже була робота. Тож головне — продовжувати пошук.