Як графічному дизайнеру розвиватися у професії

Як визначити свою нішу? Фриланс для дизайнера на старті кар’єри — це добре чи ні? Де набиратися досвіду? Як працювати із референсами? Коли врешті приходить відчуття впевненості у своїй професійності? 

Це звичні питання, які виникають у молодого дизайнера, який розвивається. Відповіді читайте у нашій розмові з Ярославом Крижанівським, Senior Designer YARCHE. А за практичними знаннями йдіть на його офлайн-курс Graphic Design Advanced, який стартує вже 31 травня.

Варіантів, як графічному дизайнеру розвиватися, є безліч. Як визначити свою нішу і обрати найкращий для себе шлях розвитку?

Відповідь проста, але дієва — треба пробувати. Під час навчання я почав працювати за фахом в агенції, і той досвід роботи вплинув на весь мій професійний шлях. Там я дізнався, як працює ринок, почав цікавитися брендингом і професією артдиректора. Відтак зрозумів, як хочу розвиватися далі.  

У тій агенції вперше клієнт обрав мій концепт, який ми подали на фестиваль. За нього також отримав бейдж на Behance, який став першим і для мене, і для агенції. 

Це важливий етап становлення, коли ти розумієш, що твої старання стають помітними, тебе визнає професійне оточення. На тому етапі, пам’ятаю, у мене з’явилося дуже чітке розуміння, що я хочу і як мені цього досягти, де набиратися досвіду. 

В тебе є досвід навчання за спеціальністю в державному закладі освіти. Наскільки він вплинув на те, ким ти є зараз?

Почати варто з того, що я народився у сім’ї художників і закінчив Київську художню школу імені Т. Г. Шевченка, де п’ять років навчався живопису. Вже потім поступив у НАОМА на спеціальність «Графічний дизайн». 

В академії навчалися люди з художньої школи, тому перші курси пішли на те, щоб змінити наше реалістичне мислення на стилізоване. Нас вчили бачити об’єкти не як художники, а як дизайнери. Ми вивчали закони композиції, типографіку, створювали плакати і сітки для організації візуального простору. Тобто професійну базу як-не-як отримав.

Однак ця база була суто теоретичною. А навчитися дизайну з теорії неможливо, потрібно багато практики. Її я отримав вже під час роботи. А ще зрозумів, як працює ринок, які існують агенції. Ці знання ще може дати приватна освіта, але державна, на жаль, ні. 

У будь-якому разі, найкраще розвиватися у процесі практики, і тут теж дизайнери мають багато форматів роботи. На твою думку, фриланс для молодого дизайнера — це хороший чи все ж руйнівний варіант розвитку?

Перші дизайн-проєкти в мене з’явилися якраз на фрилансі. Я робив запрошення для івенту, візитки з тисненням. Оскільки досвіду мав небагато, то з кожної нової задачі отримував нові знання. 

Тому моя відповідь буде така: фриланс для  початківця — це добре, але за умови, що цей формат роботи не переходить в регулярну історію. Тобто це нормально набивати руку, беручи в роботу ось такі однотипні завдання, але за розвитком варто йти в агенцію.

Чим саме ти завдячуєш агенції?

Найкращий досвід ми отримуємо від інших людей. Фахівці зі стажем мають багато свіжих знань, свій особливий світогляд. Коли ти працюєш в агенції, то маєш можливість дивитися, як вони створюють проєкти, які в них підходи до роботи, можеш ставити їм питання і просити порад. 

Мені пощастило працювати з двома крутими колегами. Один любив суворий, конструктивний, технологічний дизайн в системі, і передав цю любов мені. Інший не боявся експериментувати і постійно щось вигадував нове. Від нього я зрозумів, що поєднувати непоєднуване — це теж гарний метод створення. Тому що ідеального не існує. Хаос в симетрії — це теж красиво. 

А як рухатися далі, якщо все, що дизайнер має, це і є однотипні банери?

Розвивайте своє дизайн-мислення і пробуйте робити те, що вам цікаво. Подобається вебдизайн — зробіть сайт. Цікавитеся айдентикою — зробіть ребрендинг реального бізнесу. 

Є відома історія, коли дизайнер чи то з Польщі, чи то з Франції, зробив великий детальний кейс ребрендингу Pepsi і отримав синій бейдж Behance. Людина робила для себе, а отримала визнання серед світової дизайн-спільноти.

Якось я дуже мріяв зробити ребрендинг AROMA KAVA. Навіть намагався зв’язатися з командою бренду, щоб запропонувати свою ідею. У них дуже дивна система управління, тож мені не вдалося, але я принаймні спробував. 

Ти згадав про дизайн-мислення. Що це за методологія і як її використовувати?

Оскільки я в агенції переважно веду проєкти, то робота над процесами у нас відбувається колегіально. І етап аналітики, і позиціювання, і виявлення болей часто бере на себе аналітик та стратег. В особистих проєктах я проводжу інтерв’ю, дивлюся конкурентів, визначаю ЦА —  і «поїхали». 

Деталізовано розбирати проєкт за методологією — це більше про дизайн додатків і сайтів, з якими я фактично не перетинаюсь у своїй практиці.

Тоді візьмімо більш загально. Мислити як дизайнер — це як?

Це про постійний пошук. Насправді ми з колегами часто жартуємо, називаючи візуальне мислення «професійним вигоранням». Тому що навіть коли я просто їду в метро, то не можу, дивлячись на будь-який рекламний носій, не уявляти, як би я його переробив і покращив.

Красива вивіска? Сфоткаю, колись згодиться. Гарно заверстаний флаєр? Візьму про всяк випадок (навіть, якщо ніколи не використаю). Це частково про фетишизм: журнали, гарні речі, оточення. Ти намагаєшся збирати все, що буде тебе надихати та формувати бачення. 

Мозок дизайнера працює постійно. Навіть якщо є якась задача, над якою я зараз безпосередньо не працюю, то вона однаково висить у моїй підсвідомості і на «сусідній вкладці». Тому що я випадково можу наштовхнутися на її рішення — запримітив, зберіг, сфоткав. Часто це вирішує багато питань. 

Як сприймати дизайн, щоб розвивати своє візуальне мислення, а не просто отримувати естетичне задоволення?

Найкраще — розбирати кожен чужий кейс на деталі. Як це зроблено? Чи будували це довільно, чи за допомогою сітки? Яка типографіка? Чому саме така? Які емоції вона викликає? Чому ілюстрація така, а не інакша? 

Варто також структурувати проєкти за візуальними напрямами. Наприклад, ось ці 3 проєкти між собою схожі стилістично, значить зроблені за трендом і т.д. Я регулярно розбираю чужі роботи на основі того, чи вписуються вони в той чи інший напрям, референс.

А ще аналізую, як це роблять на ринку в країнах Заходу. Інколи певні тенденції до нас доходять пізніше, інколи дизайнери встигають осідлати хвилю. 

І останнє «як» — як правильно працювати із референсами? Щоб не плагіатити, а розвиватися.

Робота з референсами — це ключова частина підготовчого етапу творчого дизайн-процесу. Розповім, як у мене налагоджений цей процес. 

Спершу я збираю мудборд. Згодом проводжу з клієнтом дизайн-сесію, на якій узгоджую, які референси він асоціює зі своїм брендом, а які — ні. Далі підбираю додаткові приклади у визначеному стилі уже для робочого процесу. Починаю думати, які речі можна поєднати, які кольори, яка має бути типографіка тощо. 

Брати за основу лише один референс не можна – буде копія чужої роботи. А зробити мікс із 3-5 проєктів — це вже творчий процес. Умовний Midjourney, тільки у тебе в голові. Детальніше про референси я розповідаю на курсі. У нас є окрема мінітема про те, як працювати з мудбордами.

Що для тебе важливо перед тим, як почати братися за новий проєкт?

Хочу виділити етап, який недооцінюють, але він часто є визначальним. Етап знайомства з продуктом і клієнтом.

За кожним бізнесом стоїть жива людина, без якої цього бренду не було б. Тому запорука хорошого дизайну, зокрема, полягає в особистому конекті клієнта, власника бізнесу, і тебе, від якого залежить результат. 

Іноді це те, на що ти, як дизайнер, вплинути не можеш, тому що бувають різні люди. Але це загалом питання про ставлення до клієнта. Ти повинен розуміти, що бізнес власника є по суті його дітищем, яке він готовий віддати тобі на зміни — і бути чутливим до його побажань. 

Чи є в тебе твоє улюблене дітище?

Моя остання робота завжди моя улюблена. 

Якщо потрібно виділити якусь конкуретну, то подобається проєкт, який я зробив для мережі кав’ярень «Бінокль». Це серія дріпів з біноклями, через які я розкрив різні професії людей, які ходять пити каву. Ніби досить проста ідея, але ще нікому раніше вона не прийшла на думку. 

Люблю ще REEDNEE. Це мій перший проєкт, який я зробив у YARCHE. За нього агенція отримала золото на Ukrainian Design: The Very Best Of. Тоді досить довго готували стратегію, а на дизайн часу майже не залишилося, тож мені за тиждень потрібно було придумати два концепти. В той момент мені дуже допомогли мої напрацювання зі всіх попередніх проєктів. Я просто відкрив гугл-диск і всі свої збережені ідеї перезібрав у свіжу. 

Ти думав, чому саме ваш проєкт отримав нагороду?

Це був мій перший проєкт в агенції, тож я доклав до нього всі можливі зусилля і навіть зробив трішки більше, ніж того вимагала стратегія. Оскільки це професійне обладнання кухні для закладів, то запропонував рішення, яке напряму асоціювалося з категорією, транслювало надійність. А ще він мені справді подобався. 

Закохайтеся у проєкт ще на етапі розробки, а під кінець роботи докладіть трішки більше зусиль, щоб його гарно запакувати, — ось і весь секрет. 

У мене є декілька проєктів, де я роздруковував свої роботи і знімав їх на натурі. Тому що мокап не до порівняння із тим, що тобі може дати реальність. Звісно, це займає більше часу і сил, але в тому і справа — якщо хочеш, щоб зі всіх робіт обрали саме твою, то зроби більше, ніж інші. 

Що загалом дає дизайнеру впевненість у своїй професійності? 

Це відчуття приходить поступово й аж ніяк не пов’язане з кількістю реалізованих проєктів. Швидше із досвідом. Ти дивишся на роботи колег, аналізуєш свої. Багато спілкуєшся і запитуєш.

До мене впевненість у собі як фахівцеві почала приходити з регулярністю прийнятих клієнтами моїх концептів. З першими відзнаками і бейджиками теж. Особливо я усвідомив себе, умовно кажучи, досвідченим, коли почав сам коментувати чужі роботи й бачити, як їх можна покращити. 

Спершу ти постійно вчишся, а потім в якийсь момент певні речі стають для тебе очевидними, як та ж верстка або композиція. Це, ніби, переходить в «оперативну пам’ять». Ще приємно, коли ті дизайнери, за якими ти слідкував на старті кар’єри, зараз ставлять лайки під твоїми кейсами.