SMALL TALK: АННА ВОВК З АНТОНОМ ЄРЕМЕНКО

Антон Єременко — PR-директор українського бренду GUNIA Project, фешн-журналіст, один із найпомітніших голосів у фешн-медіа, автор книги «Fashion Directory of Ukraine», а тепер і ментор курсу FASHION у КАМА.

Перед стартом курсу вирішили познайомити вас з Антоном ближче й пропонуємо коротке інтерв’ю про бачення української фешн-індустрії — її виклики та можливості.

Інтерв’ю записано Анною Вовк.

— Колись дуже давно, можна сказати, у попередньому житті, я чотири роки працювала у маркетинговому відділі видавничого будинку, який займався журналами. Один із них — Harper’s Bazaar. У мене було багато проєктів, спрямованих на підтримку молодих талантів у fashion-індустрії. Працюючи з молодими журналістами, фотографами, дизайнерами, я досить швидко зрозуміла: для кожного з них мода — це не просто вибір, а пристрасть. Але ця пристрасть у всіх дуже різна. Яка твоя пристрасть у моді?

Моя пристрасть — люди, які створюють цю моду. Так складається, що мода є площиною, яка об’єднує мистецтво, музику, кіно і культуру в широкому сенсі. На цьому перетині різних індустрій і творчих особистостей завжди з’являється щось унікальне й неповторне. Мода приваблює найкращі креативні уми нашого часу (якщо говорити глобально). А я люблю з ними спілкуватися і залучати до проєктів брендів, з якими працюю.

— Якщо говорити про становлення української fashion-індустрії, які імена останніх 10 років ти вважаєш ключовими?

Ми обираємо лише дизайнерів чи дивимось ширше? Я б звертав увагу на всі сегменти моди. У люксовому сегменті це, безумовно, Руслан Багінський і його команда, у масмаркеті — Cher17, Coosh та інші бренди, що зросли втричі за час повномасштабного вторгнення. Не варто забувати й про весільну моду, представником якої є, наприклад, Milla Nova. Загалом є велика кількість українських брендів, які зараз активно виходять на міжнародні ринки. Ключових імен багато, і важливо пам’ятати, що нашу індустрію формують не лише дизайнерські бренди.

— Авжеж, індустрія — це не тільки дизайнерські бренди й дизайнери. Тож давай подивимось ширше.

Якщо брати ширше, то, мабуть, я б звернув увагу на нову хвилю українських манекенників і моделей, які добре проявляють себе на міжнародній арені. Зокрема Юра Романюк, який робить дивовижну кар’єру у світовому моделінгу.

— Що сьогодні відбувається з молодими дизайнерами в Україні після початку повномасштабної війни? Хто вони зараз — нове покоління? Як, на твою думку, події останніх років вплинули на їхню естетику, підхід до роботи і те, що вони хочуть сказати через моду?

На це питання складно відповісти, бо мені здається, що молоді бренди доволі різні за естетикою, але їх об’єднує чесність до себе. Я зараз прицільно стежу за TONiA, Upslowuse, Sidletskiy. Вони всі різні, але в кожного є прагнення робити українську моду кращою. І вони дуже багато працюють — я це поважаю. Зовсім молоді імена, які бачу на конкурсах, наприклад «Погляд у майбутнє», я поки не запам’ятав, хоча фінал конкурсу, що проходив у музеї Ханенків, справив на мене приємне враження.

— У своїх останніх дослідженнях і матеріалах такі аналітики, як McKinsey та The Business of Fashion, говорять про те, що мода зараз перебуває на етапі великого перезавантаження. Йдеться про рух у бік більш раціонального споживання, концепцію доступної розкоші, зміщення фокусу з бренду на глибинні сенси, а також про вплив цифрової трансформації та штучного інтелекту.
Чи використовують українські бренди — зокрема GUNIA Project — у своїй роботі такі інструменти, як прогнозування попиту? І чи змінюють ці технології підходи до створення продукту та комунікації?

Мені здається, що сьогодні не використовувати сучасні технології — дивно, адже це означає не адаптуватися до реальності. Якщо говорити про GUNIA Project, ми використовуємо AI там, де це доречно: для пришвидшення задач, які не потребують глибокого інтелектуального залучення або ручної праці. Водночас ми — бренд про ремісництво й ручні техніки: у нас працює близько 30 художників, які розписують вироби вручну. Але там, де можливо, ми інтегруємо технології. Наприклад, зараз розробляємо бот для виробництва, щоб фіксувати роботу і не витрачати час на заповнення таблиць.

— Що, на твою думку, сьогодні є головним викликом для української fashion-індустрії — як для великих брендів, так і для нових?

Я думаю, головний виклик цього року для великих брендів — утримання продажів, а для менших — втриматися на плаву. Багато клієнтів виїхали з України, ситуація складна для всіх індустрій. Наприклад, для HoReCa теж непросто. Інший виклик — вихід на міжнародні ринки. Усі прагнуть диверсифікації доходів і меншої залежності від внутрішнього ринку, але це складний процес, який потребує значних інвестицій.