Юрій Катинський про монтаж, інтуїцію та історії, які народжуються заново

Юрій Катинський — режисер і режисер монтажу, який працює з кіно, музичними відео та короткими формами. У його режисерському портфоліо — короткометражні роботи «Запаморочення» та «Післясмак», проєкт «Чорна книга Майдану», а також кліпи для Христини Соловій, Alina Pash і литовського дуету Beissoul & Einius. Юрій також створив проєкт Voiceover, у якому працював з українським фольклорним матеріалом за участі ONUKA та DakhaBrakha.

А з 2026 року став куратором курсу VIDEO EDITING в KAMA.  Нещодавно завершився його перший курс. Після фіналу навчання ми поговорили з Юрієм про професію режисера монтажу — роботу з ритмом, структурою та глядацькою увагою, уміння відсікати зайве й знаходити нову історію у вже відзнятому матеріалі. А ще — про те, чи можна натренувати смак, з чого починати без портфоліо та як навчання змінює не лише технічні навички, а й сам спосіб бачити відео.

Монтаж — це більше про контроль чи про здатність відпустити початковий задум?

Як на мене, монтаж — це те саме людське бажання впорядкувати хаос або ж бодай виділити з нього щось цілісне та конкретне. Але в цьому процесі вам точно доведеться навчитися маневрувати між цими полюсами.

 

Який момент у роботі над матеріалом для вас найцікавіший: коли все ще можливо чи коли історія вже починає набувати форми?

Особисто я найбільше люблю етап, який настає після складання першого цілісного драфту. Бо саме тут уже починається справжня магія на молекулярному рівні. Вас може здивувати, як перестановка двох кадрів місцями або зміна тривалості плану навіть на одну-дві секунди можуть кардинально змінити сенс і відчуття від побаченого.

 

Ви працюєте і як режисер, і як режисер монтажу. Яка ваша версія себе частіше сперечається з іншою?

Мені ок монтувати для когось. Але вже понад рік я намагаюся віддавати свої режисерські проєкти на монтаж іншим режисерам монтажу, а сам більше вести цей процес ідейно. Для мене це покращує результат, оскільки завдяки залученню ще однієї творчої одиниці, з якою у вас класна синергія, можна подивитися на монтаж під новим, свіжим кутом зору. Ваше уявлення про монтаж так чи інакше частково кам’яніє у процесі препродакшену та зйомки, тому йому потрібна можливість знову стати рухливим.

 

Що ви бачите в матеріалі першим: ритм, емоцію, помилки, майбутню історію чи щось інше?

Емоцію чи сторітелінг — залежить від завдання і від того, що саме є основним. Відповідно до фінальної цілі ви спершу переходите до етапу селекції. Насамперед відсіюється не лише брак, а й усе те, що не працює на це завдання. Спойлер: часто це можуть бути надзвичайно красиві кадри, які просто не працюють. Доводиться відправляти їх у кошик — їх ніколи ніхто не побачить. Спочатку це боляче, але згодом ви загартовуєтеся і звикаєте робити це більш холоднокровно. З ритмом працюють на останніх етапах, коли вже склалося все першочергове. Як і в музиці: аби почати грати музику, спершу треба зібрати сам інструмент.

 

Чи можна навчити людину відчувати ритм, чи це те, що вона має принести із собою?

Більше схиляюся до того, що для цього мають бути вроджені навички, які згодом лише прокачуватимуться та розкриватимуться. Але також вірю в те, що дисципліна повторень і спостережливість можуть компенсувати відсутність явного таланту в конкретній діяльності.

 

Яка найбільш переоцінена навичка режисера монтажу? А яка, навпаки, майже завжди залишається непоміченою?

Прокачаний режисер монтажу за своїм способом мислення нічим не поступається режисеру — просто він виконує не такий різноманітний спектр роботи над проєктом. Режисер монтажу часто може «врятувати режисера». Я про ті випадки, коли режисер не впорався зі своєю роботою, але режисер монтажу все одно зібрав із несправних запчастин машину, яка може їхати. Проте не варто розраховувати, що режисер монтажу — це Ісус, який перетворює воду на вино. Тож якщо вихідний матеріал відверто гівняний, краще звертатися безпосередньо до Ісуса.

 

Кому ця професія точно не підійде?

Людям, які не люблять збирати чорницю в лісі, коли їх кусають комарі. Режисеру монтажу насамперед потрібно бути дуже терплячим у роботі, уміти концентруватися протягом тривалого часу, бути структурним, але водночас відкритим до пошуку.

 

Що ви намагаєтеся змінити у способі мислення студентів, а не лише в тому, як вони працюють у програмі?

Ти не можеш опанувати монтаж без базового розуміння режисури, драматургії, операторської майстерності, природи звуку та кольору. Також я намагаюся говорити про монтаж як про спосіб взаємодії з глядацьким сприйняттям, а не просто як про щось, що має бути «красиво та динамічно». Звучить очевидно, але на практиці я бачу, що це очевидно далеко не для всіх, хто приходить у монтаж.

 

Чого студенти навчили вас — про монтаж, про покоління, яке сьогодні працює з відео, або про вас самих?

Лекції — це ще один простір, де можна бачити різність людей і вчитися з ними взаємодіяти.

 

Як почати, коли ти ще не маєш портфоліо, зв’язків і впевненості, але вже розумієш, що хочеш працювати з відео?

Взагалі не бачу проблеми для режисерів монтажу. Аби практикуватися в монтажі, вам не обов’язково йти на знімальний майданчик і щось знімати. Тобто здобуття цього скілу самостійно — практично безкоштовне. Але бонусом до цього я б порадив аналізувати вже готові монтажі, спілкуватися зі спеціалістами, пропонувати свою допомогу на тих проєктах, де вас можуть протестувати. На щастя, сьогодні більшість людей доволі відкриті до такого.

 

Що варто монтувати на початку, коли тобі ще ніхто не дає «справжніх» проєктів?

Найкраще спершу практикуватися там, де немає великої відповідальності. Це може бути відео про вашу літню відпустку чи привітання комусь із днем народження — це якщо зовсім-зовсім на початках. Також ніхто не скасовував Reels для особистих соцмереж. Акторські шоуріли — теж доволі хороший варіант для старту, але вже із відповідальністю за результат. Насправді кожен може легко намацати, із чого найкраще почати.

 

Як зрозуміти, що в тебе є власний смак, а не просто добре зібрана папка референсів?

Якщо немає смаку, папка з референсами не допоможе. Бо навіть цю папку ви збираєте, спираючись на власний смак. Але смак — поняття дуже відносне. У будь-якому разі він динамічний, і його можна натренувати.

 

Сьогодні відео стало мовою майже всього — кіно, музики, брендів, соцмереж. Це розширює професію режисера монтажу чи, навпаки, розмиває її?

І те, й інше. Монтажне мислення сьогодні необхідне не лише в кіновиробництві — це працює на розширення професії. Але монтаж сьогодні є настільки базовою потребою, що нові покоління практикуються з раннього віку, і це розмиває професію. Це точно такі самі процеси, як і з умінням композиційно бачити кадр. Колись це було доступно лише художникам, а сьогодні — навіть малим школярам, які споживають багато візуального контенту в соцмережах.

 

Що ви хотіли б, аби людина відчула після завершення курсу Video Editing — ще до того, як вона почне думати про кар’єру?

Полегшення, хаха. Буде класно, якщо прийде розуміння того, що цей досвід залишиться з нею незалежно від того, чи стане монтаж її професією. Бо вміння мислити монтажно — це не лише про відео. Це про здатність бачити зв’язки, працювати зі структурою, відчувати ритм і керувати увагою.