Talk to Me,
Katsurina
Talk to me, Katsurina – невелика розмова нашої співзасновниці Ані Вовк із Дашею Кацуріною, кофаундеркою мережі закладів «Привіт» і стрітвір-бренду Katsurina. Про дитячі мрії, дорослі амбіції, командну роботу і еволюцію власних цілей.

Давай спочатку зробимо інтродакшн. Представься, будь ласка, так, ніби я про тебе зовсім нічого не знаю.
Окей. Привіт! Мене звати Даша Кацуріна, мені 26 років, я займаюся ресторанами та кафе, а ще у мене є бренд одягу та двоє дітей.
Добре, а тепер розкажи мені про себе трохи більше.
Я народилася в Харкові. Мої батьки – фізики. Тато – вчений, він їздить по світу з лекціями, а мама була викладачем фізики в школі, а зараз очолює видавництво. Моє дитинство минуло в небагатій інтелігентній харківський родині. Жили ми дуже скромно, але мама завжди спромагалася знаходити гроші на наші подорожі й мій розвиток. Мамо, дякую тобі! А у 16 років я переїхала до Києва, рік провчилася в університеті, занудьгувала, прийняла рішення його кинути й пішла працювати.
І як до цього поставилися мама-викладач і тато-вчений?
Вони мене підтримали. Лише зараз, коли в мене вже двоє своїх дітей, я змогла усвідомити силу їхньої підтримки й те, наскільки важко їм було, маючи радянський бекграунд і виховання, прийняти моє рішення й дати мені ту підтримку. Я їм вдячна неймовірно. Це те безумовно важливе, що я хочу давати своїм дітям. Нарівні з любов’ю.
А де ти навчалася той рік?
В Університеті Шевченка на механіко-математичному факультеті.
Коли ти переїздила до Києва, чи була в тебе якась мрія, пов’язана з кар’єрою, роботою?
Дивно, але в дитинстві та юності в мене не було кумирів. У всіх моїх подруг були, а в мене ні. Пам’ятаю, соромилася цього. І мрії такої глобальної не було, я на інтуїцію завжди покладалась. Але ось пригадала зараз історію, хочу тобі її розповісти. У 14 років я подивилась інтерв’ю головної редакторки російського глянцевого журналу. Ані назви журналу, ані прізвища тієї панночки я, на жаль, не пам’ятаю. Але точно пам’ятаю, що їй було 25 і вона розповідала про свій розпорядок дня й робочу рутину. Крім того, що вона була головною редакторкою, вона встигала вчитися, створила свій бренд одягу, працювала радіоведучою і при цьому ще й шикарно виглядала. Я подумала: вау! Хочу так! Здається, тоді я й зрозуміла, що в Києві все це провернути буде простіше.

А ким ти хотіла стати, коли була зовсім маленькою?
Хотіла продавати хліб. Мені дуже подобався запах. Ще розглядала варіант продавчині м’яса. Чому м’яса – пригадати не можу.
Ну, бажання в тебе дуже конкретні були. І в принципі, вони реалізувалися. У «Привітах» продають і м’ясо, і хліб.
Ха, я з дитинства люблю їжу.
А що ти можеш назвати своєю рушійною силою?
Лінь. Хочу настроїти своє життя таким чином, щоб робити тільки те, що приносить мені задоволення, і мати достатній матеріальний ресурс, щоб про нього не думати.

А з цього сформувалися якісь цілі, професійні або, можливо, особисті?
Професійну мету я чітко знаю. Я хочу, щоб Київ став туристично привабливим містом і щоб до наших ресторанів люди прилітали з усього світу. Хочу, щоб про «Привіти» і нашу команду зняв фільм Netflix. Хочу більше «Привітів» і хочу готель. Це мета на наступні п’ять-сім років. До нас уже прилітають, але поки що з найближчих країн. У мене є приклад – готель Rooms у Казбегі. Коли кілька років тому я вперше побачила фотографії Rooms, мені було байдуже, де він знаходиться, мені просто хотілося прилетіти саме в цей готель. Хочу, щоб так було і з тими місцями й речами, що ми створюємо.
Цікаво, що ти вважаєш таку мету не занадто амбіційною.
На найближчі п’ять років досить амбіційно, але життя – довге, і я цілком припускаю, що через п’ять років можу захотіти займатися чимось зовсім іншим. Я завжди заздрила людям, які з дитинства знали, чого хочуть. Як у Соррентіно в його автобіографічній історії «Рука Бога». Він з юного віку абсолютно точно знав, що хоче стати режисером і робив усе саме для цього. У мене не так.
Таких людей дуже мало.
Так, але я їм по-доброму заздрю. Раніше мене дратувало, і я собі не пробачала того, що не можу сконцентруватися на чомусь одному. Але коли навколо стільки усього цікавого і стільки можливостей, як це зробити? Зараз я в собі це прийняла.
Спостерігаючи з боку, складається враження, що у тебе в принципі немає проблем із прийняттям важливих рішень.
Гадаю, проблем із прийняттям важливих рішень немає. А у простих, побутових питаннях можу бути нерішучою. Наприклад, я дуже довго вибираю блюдо в ресторані.
А ти більше керуєшся логікою чи інтуїцією?
Інтуїцією однозначно. Вважаю її однією з моїх суперсил.
А як ти поєднуєш роботу в ресторанах із розвитком свого бренду одягу?
Мені складно бути рівномірно включеною і в «Привіти», і в Katsurina. Тому намагаюся планувати тиждень так, щоб першу його частину займатися лише «Привітами», а другу – Katsurina.
Наскільки я розумію, твої ролі в цих проєктах відрізняються.
У «Привітах» окрім того, що я співвласник, є моя зона відповідальності – це маркетинг і вся візуальна складова. У Katsurina окрім того, що я співвласник, я ще й обличчя, і дизайнер.
Щодо бренду Katsurina. Як він з’явився? Наскільки сильно еволюціонував? Амбіції й цілі в межах бренду – наскільки сильно еволюціонували вони?
Можна вважати, що він з’явився, коли я сама собі пошила пуховик із ковдр. Міші Кацуріну, на той час ще просто моєму хлопцеві, він дуже сподобався, ми вирішили їх продавати. Міша сам розвозив замовлення, я продавала пуховики на своїй сторінці в інстаграмі, знімали все на мені. Паралельно Міша став моїм чоловіком, у нас народилася донька Саша. У цьому крафтовому режимі ми продавали пуховики сотнями.
Потім ми відкрили «Китайський привіт» і на відкритті познайомилися з нашим сусідом Кирилом, почали з ним дружити. І так усе закрутилося, що Кирило став нашим технічним директором і партнером у Katsurina. Кирило привів до ладу та систематизував виробництво, Міша знайшов директора та менеджерів. Ми продаємо вже тисячами. Але досі називаємо себе маленьким локальним сімейним брендом. Так тривало до цього року. А тепер я хочу бути правильним сімейним брендом, що зростає і розвивається не тільки в Україні. Я хочу, щоб наші речі продавалися по всьому світі. Понад те, я прагну, щоб бренд Katsurina був не лише про одяг. Одним словом, у нас великі плани і багато роботи попереду.
Ти казала, що впевнена у своїх командах, тобі з ними комфортно. Що дає тобі це відчуття? З якими людьми тобі добре працювати?
Я ціную в людях чіткість, пунктуальність, уміння структурувати, бо сама не така, це моя слабка сторона. У моїй команді обов’язково має бути така людина. Ну і, безперечно, креативність. Без творчого мислення в наших проєктах неможливо.
Як ти переживаєш невдачі?
Два ковідних роки мене загартували, і я припинила так гостро реагувати та страждати. Звісно, мене вибивають із колії невдачі. Я даю собі час, не більше доби, аналізую, в чому досвід і урок, і рухаюсь далі.
Нещодавно в Лєри Жильової запитали про work and life balance, і вона відповіла, що не знає успішних людей, які працюють із дев’ятої до шостої. А як у тебе з цим балансом?
Його немає. Ахаха. Але є кілька правил, що мені допомагають. Я намагаюся не призначати робочі зустрічі після сьомої вечора, це час для моєї сім’ї або для себе. Протягом дня планую зустрічі з можливістю на 15 хвилин вийти прогулятись у навушниках, поміркувати. А ще раз на місяць дозволяю собі спонтанний день байдикування: прокинулася, скасувала садочок для доньки й провела з нею увесь день. Або записалася з подругою у SPA от прямо посеред робочого дня у п’ятницю. Обожнюю таке.
У тебе є якась рольова модель окрім тієї конгеніальної жінки-редакторки?
Конкретного персонажу немає. Я звертаю увагу на різні якості жінок, що мене оточують, роблю нотатки, навчаюсь у них. Мене дуже надихають мої подруги.
Цікаво, а чи є щось, чим ти особливо пишаєшся?
Знаєш, чим я пишаюсь? Тим, що в мене п’ять бізнес-проєктів, двоє дітей, другу дитину народила півроку тому, і при цьому я класно виглядаю та не забуваю про себе.
Новини
-
2023-09-28 08:30:00
РАНОК В КАМА: ГОША ТИХИЙ
Гоша Тихий – радник міністра закордонних справ України
-
2023-09-19 19:30:00
WEBKAMA TALKS: ЛЮДА БЕЙ
У вересні ми відновлюємо наш формат зустрічей WEBKAMA Talks. Це вже четвертий сезон. І першою гостею ми запросили стати Люду Бей. Кураторку курсу STRATEGY в КАМА та стратегиню з Banda.
-
2023-08-29 08:30:00
РАНОК В КАМА: Василь Байдак
Василь Байдак — стендап-комік, співзасновник та актор «Інародного театру абсурду «Воробушек», волонтер, автор хітів-зборів «Просто скинь донат» і «Требабус», за допомогою яких зміг зібрати майже 2 мільйони гривень на потреби ЗСУ.
-
Вадим Пінягін: «Я зняв кліп не тому, що хотів бути режисером»
Режисер кліпу на композицію Андрія Бармалія «Я нормально» — про те, як візуалізувати трек без слів, знайти команду й інші челенджі першої відеороботи.
-
2023-08-26 13:00:00
2 Year Programs: Відкриті двері
Welcome Day (Відкриті Двері) — це можливість зазирнути в КАМА, дізнатися про те, як і коли проходить навчання на дворічних програмах, познайомитися з кураторами, координаторами та командою Академії.
-
2023-07-27 08:30:00
РАНОК В КАМА: Антоніо Лукіч
Режисер гучно заявив про себе у 2019 році, коли випустив дебютний повнометражний фільм «Мої думки тихі». Не менш успішною виявилася наступна стрічка режисера «Люксембург, Люксембург». На події будемо спілкуватися про те, як створюються фільми та про розвиток українського кіно.
-