Як почати писати для глянцю? Досвід студентки Катерини Асоскової, яка проходить практику в Vogue.ua

Як написати текст для одного з найвпливовіших модних журналів, не маючи журналістського бекграунду, знає наша студентка курсу Fashion Катерина Асоскова. 

«Спочатку я навіть мріяти не могла, що писатиму для глянцю такого рівня. Думала, ділитимуся з [кураторкою] Віолеттою текстами, а вона буде їх перевіряти» — зізналася нам. Та наразі вже має 5 опублікованих матеріалів на сайті Vogue.ua. 

Ми запитали Катю, як вона почала писати для глянцю, про що був її перший текст і з яких етапів складається процес створення матеріалу в медіа.

Як ти зрозуміла, що хочеш працювати саме у фешн-журналістиці?

Спершу я взагалі не знала, чим хочу займатися. Трохи порефлексувавши, зрозуміла, що мене вже давно цікавить фешн-індустрія. Я її досліджую ще з підліткового віку, і з того часу маю велику колекцію різних глянців. 

В школі в мене також почав проявлятися хист до письма, мені подобалося самовиражатися через тексти. Тож я вирішила, що було би круто поєднати два мої захоплення і спробувати себе реалізувати у фешн-журналістиці.

Якими були твої наступні кроки?

Я вирішила поглибити свої знання і почала шукати професійні курси. Однак знайти їх виявилося не так просто. Подібні програми часто створені, щоб вивчати стилістику, фотографію чи побудову власного бренду. Та я чітко знала, що хочу, тому продовжувала пошуки.

В якийсь момент згадала, що в мене є багато знайомих, які закінчили КАМА. Коли зайшла на сайт, то серед інших курсів побачила вечірню програму Fashion. З опису зрозуміла, що це те, що мені потрібно — він не лише про моду, а й про супутні індустрії, зокрема, журналістику. 

На першій зустрічі з кураторкою програми Віолеттою Федоровою я одразу сказала, що мені цікаво писати тексти. З того моменту ми з нею потоваришували, бо це теж її сфера — вона головна редакторка сайту Vogue.ua. 

Спочатку я навіть мріяти не могла, що писатиму для глянцю такого рівня. Думала, ділитимуся з Віолеттою текстами, а вона буде їх перевіряти, але вже маю п’ять опублікованих матеріалів.

Розкажи детальніше, як ти почала писати для сайту Vogue.ua.

В цьому випадку, я вважаю, спрацювала моя ініціативність. Це те, про що нам розповідають дуже багато лекторів — якщо ти щось хочеш, то повинен про це заявляти і робити конкретні кроки, щоб тебе помітили. Так само було і в мене. Коли ми пройшли вже пів курсу, я зрозуміла, що час діяти, і написала Віолетті. 

У повідомленні пояснила — мені потрібне портфоліо з кейсами, щоб після курсу знайти роботу, і було б круто сформувати його протягом навчання. Я мала на увазі, що хотіла би писати статті для Віолетти, які вона перевірятиме і даватиме конструктивний фідбек. Натомість отримала пропозицію пройти практику на Vogue.ua. Це було значно крутіше! Звісно, я погодилася. 

Про що був твій перший текст? 

На початку Віолетта сказала мені накидати цікаві теми для матеріалів. Я подумала, що можна написати статтю до дня народження відомого дизайнера, але не могла знайти найближчих дат. Вирішила пошукати ідеї в книзі «Історія моди» Деніела Джеймса Коула та Ненсі Дейл. 

Коли гортала її, то натрапила на фразу «Сен-Лоран прокладає шлях». Це була цитата із американського журналу Vogue, датована березнем 1973 року. Я порахувала, з того часу минуло рівно 50 років. Тобто це — метч!

Тоді вирішила, що використаю цю цитату і напишу про п’ять культових речей, які створив дизайнер. Віолетті ідея сподобалась, і ми її реалізували. 

Було багато правок від редакторки? 

Пам’ятаю, що значно зменшили обсяг. Тобто я все ж таки перестаралася із кількістю знаків. Та загалом правки були мінімальні. Наприклад, я не знала, що ім’я Ів відмінюється за відмінками і всюди писала в називному.

Хоча редагування — це круто. Я зараз на такому етапі, коли мені дуже важливий фідбек. Тому навіть рада, коли є конструктивна критика. 

Наступні тексти — це теж твої ідеї?

Один з текстів мені запропонувала зробити Віолетта. Це був матеріал про найцікавіші покази сезону тижнів моди осінь-зима 2023/24. Щоб створити підбірку, я проаналізувала всі покази, а потім обрала найцікавіші. Створила для них описи і підібрала візуал. Ця тема для мене була дуже цікавою, тому я кайфувала в процесі. 

Значних правок від редакторки теж не було, однак підкорегували назву. Я запропонувала дещо банальний варіант «Найяскравіші моменти сезону 2023/24», а стаття вийшла із більш пікантним заголовком «Незвичні дефіле: Як модні бренди привертають увагу роботами та вогнем». Це слова з тексту, які вирішили винести в назву. 

Чи є в тебе графік?

Графіку як такого немає. Просто коли завершую текст, то одразу шукаю ідеї для наступного. Водночас я ще навчаюсь, тож мушу балансувати, щоб все встигати.

Наприклад, зараз на курсі у нас два великі завдання, тому я тимчасово переключусь на їхнє виконання. Перше — практичне, про розробку концепції для бренду. Друге — випускний проєкт, зі зйомкою та статтею. 

Круто те, що більшість групи хочуть робити зйомку: стилізувати образи, організувати весь процес, продумати ідею, а текст писати не цікаво. Мені ж навпаки. Тому я, мабуть, буду тією доброволицею, яка із задоволенням напише статтю, поки всі будуть знімати. 

Який етап створення тексту для тебе є найважчим, а який навпаки улюблений?

Найскладніше — почати. Це страх білого листа. Коли я тільки сідаю за роботу, то маю лише ідею, іноді назву і все. Потім, звісно, починаю заглиблюватися в тему, робити замітки і потроху народжується основа тексту, але для мене це поки хвилюючий момент. 

А улюблений — коли текст вже готовий, навіть не обов’язково опублікований. Я кайфую, коли завершила писати і, проглядаючи, розумію, що виглядає цілісно і цікаво. У цей момент відчуваю неймовірне задоволення. А публікація на сайті — це як дуже приємний бонус, що піднімає настрій і мотивує продовжувати. 

Розкажи, як відбувається процес створення матеріалу від ідеї до публікації? 

Візьмімо до прикладу мою останню роботу про покази. Спершу я провела ресерч, під час якого шукала необхідну інформацію та відфільтровувала її. Коли вже мала розуміння щодо наповнення, сформувала структуру тексту. Згодом згенерувала назву (іноді вона з’являється в процесі, іноді одразу). Друга частина — продумовую текст для кожного підрозділу, додаю лід (вступне слово) і підбираю візуал.

Текст пишу в Word і готовий варіант надсилаю Віолетті на пошту. Зазвичай вже після публікації редакторка пояснює мені помилки, які були в матеріалі. Наприклад, одного разу порадила слідкувати за повторами, щоб не було тавтології (повторення тих самих слів. — ред.). 

Як мені написати свій перший текст для журналу? 5 порад від тебе.

→ Потрібно вміти генерувати текст. А найкращий спосіб прокачати навичку письма — набивати руку. Однієї теорії точно недостатньо.

→ Важливо бути в контексті і розбиратися в темах, про які хочеш писати. Це банальна порада, але вона дієва. Обізнаність робитиме твої матеріали глибшими і нешаблонними.

→ Якщо ви вже маєте тему, але боїтеся писати чи не знаєте з чого почати, то проаналізуйте інші релевантні тексти і зробіть рерайт. Я починала саме так — спершу орієнтувалася на інші матеріали, з кожним наступним з’являлося все більше власних ідей, аж поки не почала самостійно генерувати текст.

→ Знайдіть медіа чи журнали, які пишуть на цікаві для вас теми і слідкуйте за ними. Так ви водночас будете ставати обізнанішими, почнете розуміти, які є формати подачі матеріалів, а можливо навіть знайдете місце своєї майбутньої роботи.

→ Будьте ініціативними. Це порада, яку ми чуємо від усіх лекторів. Зрозуміли, чого хочете? Добивайтеся цього. Поступово, маленькими кроками ідіть до своєї мети.

Підсумовуючи, публіцистика — це ремесло, якого можна навчитися. Як на мене, важливіше знайти свою нішу — теми, які вам цікаво досліджувати і транслювати через текст.